"О, людино слабка ..."
 Н. В. О, людино слабка, Не марнуйся суєтно! Облиш порожню гру, На світ поглянь предметно, Від пристрастей звільнись, Від хибних забаганок — Душа знайде колись Спокійний полустанок... Обсипле сонце Злотом першорідним, І вітер спиниться, Між пасом — гість. Твій погляд, Поєднавшись з небом,стане Ясним і світлим, Мов покутний піст. |
|
Ти в слабкості своїй Шукаєш досконалість І вік короткий твій — Знайде блазенства малість. Ти в замкнутім кільці, Де біг на місці — суть. Зірвися, зупинись, Оглянь, збагни всю путь. Спитаєш Серед безладу буття — Де ті скарби, Що дорогі для глузду? І дати, й звуки, і слова, Що були щастям Пристрасному буйству? Та ба! Не знайдеш їх. |