|
Моє «я» з неймовірною наполегливістю відділялося. Не хочу повертатися до цієї історії спочатку, в уякому випадку зараз. Я розповім про те відчуття щастя, яке прийшло під кінець цього довгого суботнього дня. Хоча повсякчас я всі свої відчуття схильна вихлюпнути у віршах, і стає тихіше й спокійніше — з’являється невеличкий перепочинок, однак цього разу, вперше, захотілося розгорнути, не зважаючи, на форму, на всю сторінку. Отож «Волга» повертає з заміських мандрів трьох, четвертий водій. На передньому сидінні, поруч із ним, літній чоловік, зі стомленими раменами, академічною безчубістю, божою іскрою в очах. |