|
Руки
День звичайнісінький. Зранку телефонні трелі, годину-другу, далі звичний
шлях: біржа-банк, чи й навспак, банк-
біржа.
І, зазвичай, о пів на сьому, в очікуванні маршрутного таксі я — в самому
центрі міста. за універмагом, чи хай поетичніше — біля водограю.
Зауважу,
в цьому своєму рідному місті я не була
вже років вісім, та й зараз прилетіла
на декілька днів.
До речі, сьогодні, оминаючи водограй, я чомусь пригадала нашу першу зустріч
з моїм колишнім чоловіком.
А згадала тому, що на місці, де постав переді
мною той майже не знайомий мені вродливий молодик, тепер... красується кіоск.
Яких безліч і які спотворюють майдан.
|