"Ти не жалій відринутих кумирів ..."     

    Ти не жалій відринутих кумирів,
    Розвінчаних, безвольних, хирих.
    І не шкодуй покут цим людям
    За гріх при владі, у облуді.
    Не протидій, хто лине на терени
    Доступної примарної богині.
    Підступний пломінь в ній,
                          ім’я знаменне, —
    «Ти, Істино, лиш шанс для мене!».

    І не сприяй тому, чий шлях зворотний
    Не є шляхетно-великодний!
    Сповза з вершини — добре не зірватись.
    Не всім до храму добуватись.
    О, бідна душе... Скуштувавши висі,
    Буяєш... Зверху вбога ницість…
    В тобі самій — рятунок твій, і кара,
    Не забувай про шлях Ікара.

    1992
          


            





<------       ДО  ЗМIСТУ       ------>

  • Початкова сторiнка