|
"Як дні снуються ..." Як дні снуються! Безкінечно. Довго. Так, ніби в нас вервечка їх безмірна. Повторюють взірець — один одного — На всім шляху — від витоку до гирла. І непідвладне тлінню їхнє тіло... Душі чи плоті радісні дозріння Нам мотивують творення тепло? Але без глузду перше устремління Спородить смерть! Але не друге. Вільна Та мить божественного просвітління, Коли і дух, і плоть радіють спільно, Досяжно-неповторна раптом стане? Як дні снуються. В цих тісних обіймах… І старять, старять, старять... 1992 |