"Ти не жалій відринутих кумирів ..."
 Ти не жалій відринутих кумирів, Розвінчаних, безвольних, хирих. І не шкодуй покут цим людям За гріх при владі, у облуді. Не протидій, хто лине на терени Доступної примарної богині. Підступний пломінь в ній, ім’я знаменне, — «Ти, Істино, лиш шанс для мене!». І не сприяй тому, чий шлях зворотний Не є шляхетно-великодний! Сповза з вершини — добре не зірватись. Не всім до храму добуватись. О, бідна душе... Скуштувавши висі, Буяєш... Зверху вбога ницість… В тобі самій — рятунок твій, і кара, Не забувай про шлях Ікара. 1992 |
