| |
Зараз згадувати про це якось не прийнято.
Добрі чи злі ті безприв’язні сили,
котрі поєднали шляхетну дівчину Лідію
і запального комісара Бориса Хаінсона,
мого діда, чи простого кухаря, українця
Степана Щербину з красунею полькою,
від дворянського титулу якої тільки й лишилося, що єдина буква «ф» у імені мого
другого діда, та краса моєї матері?
Віддаючи данину сьогоднішній моді
й тим далеким часам, я не можу сказати
нічого певного ні про свою національність, ні про свою релігію. |