|
Лютневий вiрш Навчу тебе мовить приємні слова Й чуттю безсоромному видам права, Хай вільно кермує в Бажань стороні У владі твоїй, наяву і вві сні, Готова я жити в цій вічній весні. В житті нас відлякує стала несталість, Мінливих часів неприкаяний танець. Так смуток тихенький є осені віссю, Квадрига зими привезе сорок вісім. А ти прочини вітряки мерседеса - Сніжинкою легко влетить поетеса, Вбере всі тривоги, печалі і муки Й розтане, зросивши краплинкою руки. 2000 |