"Твій телефон перестав озиватись ..."
 Твій телефон перестав озиватись. Може зненацька зв’язок цей урватись... Всяк — кочовик у блукаючім світі, Чи серед хмар, чи у тихім обійсті. На нескінченному марші незнанім Ми є самотні, стражденні і гнані! Коди доносять глобальні нам миті. Світлопроводе, наш душехранитель, Вірна помітка рядка цифрова — Це десь там душа закликає жива. І у зарядженім наскрізь просторі Душі кружляють у танці, мов хворі. Сходять знесилені з далей орбітних, Падають градом метеоритним... Вийди на берег вночі (без опіки), Сплинуть за обрій з туманами ріки. Вибери зірку в небес на виду — Тільки скажи — я до ніг упаду. 2000 |
