| |
І мрію він згадав тремку —
Був сам собі смішний!
І жінку, котра диваку
Вершила чар земний...
Послав до неї він гінця.
І відповідь прийшла:
«Давно вже згасла зірка ця,
Що світ твій берегла...
Та не засмучуйся, дивак,
Не був забутим ти —
Твій світ не зникнув просто так:
Ось, на її листи».
1985
|
