| |
Коли ж добряче постарів —
Схотів майно роздать.
Скликає друзів, попросив
Всіх кругом трону стать.
— Я світ увесь вам заповім,
Котрий живе в мені,
І за любов віддячу всім,
Скінчивши власні дні.
Та гості мовили йому:
— Який же ти дивак!
Надбав лише саму суму,
Проживши просто так.
І проміняв давно суму,
Печатку круглу взяв...
А світ твій — треба він кому? —
Спочатку б запитав. —
|
