| |
"Якби з лиця зідрать благопристойність ..."
Якби з лиця зідрать благопристойність
І оголити всю потворну суть —
Хай змішується зле блазенство з кров’ю,
Щоб більше вже не прагло обмануть.
Світ неозорий уздовж і в шир,
Скуплений весь під сцену гмінну,
На кожній шворці — свій кумир,
Все вам здійснить, назначте ціну.
О, запопадливо-нікчемний,
Світе заброд, небіжчиків духу,
Пристосуванців пещено-чемних,
І полохні, що творить скруху!..
Перед тобою я в немочі каюсь.
І, завбачаючи кінець,
В останній журі звиваюсь.
О, пощади мене, Творець!
1981
|