|
Дивний, не велет зовсім, щемна в очах блакить — Хлопець на прю зійшовся, зала, як плаха, мовчить. Добуде сам собі слави міцний, з села, колосок, А біль в очах не лукавий, як спрага тремких висот. Прорвати б німу облогу безмежних мирських страждань — А може, йому на підмогу ти проти кар’єри стань... Приречена пайка таланту— неначе все, що мав, Надію свою крилату юнак цей навік програв... Чи звершиться крок до злету, чи в пастку обману попав? 1981 |