"Іще цвіли миттєвості і мрії ..." Іще цвіли миттєвості і мрії. День відлітав... На бруку скоса — промені як вії. І запишався злотом листя Київ. В вокзальній гмінній толоці, Де людська хвиля всіх зрівняла, Теплом минулим у руці Седмиця щастя дотерпала... Передчуттю тяжкої муки Не бракне болісних тривог, Бо неминучістю розлуки Цей вир заповнив нас обох... І дотик вуст, і рук розмежність Випереджали мить гірку, І ти, тамуючи бентежність, Вдихав мій цвіт, мов світ бузку. |
|
Іще журба не спопелила! Ще воля грудям і вустам, Ще в серце сумнів не впустила, Він ще попереду, десь там... В обіймах — світ. А ні пелюстки Душа не кине в вир коліс. Їй мовить глузд: побійся пустки, Почуй мене! Не після сліз... 1981 |