| |
Душi
М. В. П.
... і так безжально живемо —
У сигарет диму їдкім
Наш сміх... Чи тим віддаємо
Себе? Душі ж вогонь — не їм...
«Ловець» на неї не зважає —
Де, де в чаду вона конає?
Сум’яттю, страдній самотині
Ми душі прирікаєм нині.
Над тим не владний статі привід,
З ким вірний поруч сяє привид,
Лиш страшно стрінути в світах
Того, чия душа — як прах.
Він «ніяково» близько стане,
І чар душі зіп’є вустами —
Веселки пагінців нарве,
В яких душа твоя живе.
1973
|
