|
З байраку сяйвом віч висвічує дорогу Сові сова, чи то мандрівникові вовк. А хто ж заступить тінь? Так добре всім словам на струнах співу — Буває, з пісні слова не рухнеш. Співаю й бачу стежечку квапливу, Яку в тернах інак не прокладеш: Іду — і в’ється жилкою тремкою, Й веде мій слід до цямрин у яру. Ти там, бувало, ставляла весною Ясні відерця на вербовий зруб, А журавель наповнить їх водою, І ти несеш коромислом блакить, А я з тернів погляну — й сумнів млою — Чи зможу з серця викреслить цю мить? 23.08.2006 |