Шереметьево
Моя шалена голова Не ті народжує слова! Я за столом торкаюсь тем І знаю — треба не про те... Манери знаєм ми старі — : У бригантини — якорі, І узи втікача — одно: Все те — як франту — доміно. Хвилин підступний плин тече, І не допита кава ще, І ще не називали рейс, І біля ніг — похідний кейс. Підводять очі, що й казать... От-от впаде щемна сльоза, Душі беззвучний мо нолог У царстві злетів і тривог. |
|
Як край для вуст і пальців рук — Останній філіжанки стук, І названо прощання рейс, І піднято з підлоги кейс. І здевальвовано слова. Й гуде з утоми голова... 1999 |