| |
"Так до оновлення по сходах ..."
Так до оновлення по сходах
Тремка здіймається Душа.
Прозріння — перша нагорода!
У височінь не поспішай.
Зiйшлись в далечинi орбіти —
Дві висі стрілися круті.
Коли б кришталь той не розбити
На неосяжній висоті!
Щоби в земний наш світ буденний,
У трав безпомічний загал
Не кинув раптом, незбагненний,
Уламки мрій весняний шал.
1992
|
